Щука

Сімейство щучих на Україні представлений одним видом - щукою. Вона є найбільш поширеним об'єктом промислу та спортивного рибальства. Щука має подовжене стріловидне тіло, більшу й довгу голову із сильно витягнутим рилом і широкою пащею. Обидві щелепи виступають далеко вперед, причому нижня щелепа довша верхньої. На нижній щелепі щуки розта дружини великі і гострі ікла. По мірі старіння вони випадають, поступаючись місцем новим. Процес зміни зубів протягом життя щуки відбувається безперервно і поступово. Зуби слу жать хищнице не для пережовування їжі - вона ковтає її цілком. З їх допомогою щука лише втримує до бычу. Крім конусоподібних іклів на нижній щелепі, на верхній особу сті, а також деяких інших кістках ротової порожнини і мовою знаходяться дрібні, гострі, як голки, зуби, кото рие складаються всередину і не дозво ляють жертві вискочити з пащі.

Очі в щуки розташовані на верхній частині голови, що дозволяє їй оглядати великий простір, не повертаючи голови. Спинний плавець далеко відсунутий назад і розташовується над анальним. Тіло покрите дрібною лускою, що заходить на щоки й зяброві кришки.

Уздовж тіла розташована бічна лінія повна, тобто пробо-затверджені лусочки в середньому ряду розташовані від голови до кінця чешуйного покриву. Слід зазначити, що у щуки окремі про-боденные лусочки є також вище і нижче бічної лінії, завдяки чому вона добре сприймає рухомі предмети.

Забарвлення тіла щуки піддається значним змінам. Звичайно спина чорного кольору, боки світліше, а черевна частина біла із сірими плямами. Бока щуки засіяні невеликими білувато-жовтими й темними плямами; зливаючись, вони утворять різної ширини смужки. У глибоких водоймах забарвлення щуки темніше, ніж у мілких, зарослих водяними рослинами. Її молодь у порівнянні зі старими особинами забарвлена в більш світлі тони. Спинний, анальний і хвостовий плавці жовтувато-сірі з більшою кількістю темних плям. Грудні й черевні плавці жовтувато-червоні.

Щука тримається в різних місцях водойми. У ставках і озерах вона воліє дрібні місця, зарослі різними рослинами, в тіні навислих над водою дерев і кущів, серед корчів. Глибини в таких місцях невеликі. У річках щука живе як серед прибережних заростей, так й у більш глибоких місцях. Останнє властиво більшим особинам. У водосховищах вона більш численна в їхніх вершинах, а також поблизу гирл впадають в них річок, де є великі мілководдя і водна рослинність.

Щука веде переважно осілий спосіб життя. Однак вона може полювати не тільки підстерігаючи здобич, але й активно виглядати її, для чого періодично пересувається по певній території. Частіше риба може стояти на тому самому місці нерухомо, тільки злегка рухаючи спинним і хвостовим плавцями. При появою жертви вона робить три-чотири різких зустрічних до жертви рухи, а іноді й кидок за жертвою, після чого знову повертається на старе місце. У зв'язку з таким способом життя в нагульний період її скупчень не спостерігається.

У жовтні - листопаді щука відходить від берегів на глибини. У міру охолодження води від берегів відходять й інші риби. Щука пересувається за ними, не припиняючи харчування. У результаті цього в глибоких ямах виникають її спільноти, які зберігаються протягом всієї зими.

Нерест щуки.

Ще під кригою (у березні - квітні) щука починає підходити до берегів на мілководні ділянки, заплави, у затоки, балки, де є місця, придатні для нересту. Починає вона нереститися при температурі води близько 4-6°, найбільше інтенсивно нереститься при температурі 7-13°. У водосховищах у зв'язку зі слабким прогріванням води щука нереститься приблизно на місяць пізніше, нерест її більш розтягнутий у часі, ніж у річці. На нерестовищах щуки дно, як правило, тверде, покрито невеликими заростями торішньої, а іноді й нової трав'янистої рослинності, часто засіяно листами, гілками, стеблами торішніх рослин. Нерест її відбувається як у стоячій воді, так і на слабкому плині.

Глибина на нерестовищах щуки не перевищує 0,3-1,2 м. Звичайно вона нереститься на самих дрібних, тільки що залитих прибережних ділянках заплави, глибина не більше 5 див.

У міру підвищення рівня паводкових вод щука відкладає ікру на нових мілких ділянках. Нереститься щука групами. До складу груп входить самка й два-п'ять і більше самців. Ікрометання відбувається бурхливо. Під час нересту чутні сплески води. При цьому в риб добре видні над водою спини й спинні плавці. Під час ікрометання щуки гублять усяку обережність, плаваючи майже біля ніг людей, що стоять у воді. Нерест відбувається з однаковою інтенсивністю протягом круглих доби, якщо немає вітру й температура води не перевищує 15-16°.

У вітряну погоду нерест спостерігається лише в місцях, захищених від волнобоя. Самки, отметав ікру, відразу ж ідуть у більше глибокі місця, а самці частіше залишаються на нерестовищах. Відпливши трохи вбік від йде самки, вони приєднуються до іншої групи